ТЕРОР

(франц. terreur, від лат. terror — страх, жах) — засіб тотального залякування, придушування політ., ідеол. та ін. противників шляхом застосування насильства аж до фіз. знищення. Появу терміна пов'язують з якобінською диктатурою у Франції 1793 — 94, хоча схожі явища і процеси неодноразово відбувалися упродовж історії цивілізації. У л-рі за змістовим критерієм виділяють фізичний Т. і духовний (психічний) Т., а за суб'єктним — державний Т. і недержавний Т. Державний Т. за його спрямованістю поділяють на зовнішній (напр., агресивна колоніальна політика д-ви) та внутрішній (репресії диктаторських і тоталітарних режимів). Внутр. державний Т. може бути судовим (масштабне крим. переслідування ідеол., політ, противників та застосування до них крим. покарань) і позасудовим (опричнина в царській Росії, червоний терор часів громадян, війни 1918—20 в Росії та Україні, гітлерівський і сталінський Т., Т. чилійської хунти в 1973— 89 тощо). Недержавний Т. може здійснюватися позадержавним (напр., інквізиційна діяльність катол. церкви) або міждерж. утворенням (союзом держав). Спорідненими з терміном «терор» є такі поняття, як війна, агресія, геноцид, етноцид.

М. І. Хавронюк.