- сукупність держ. і недерж. інститутів, які здійснюють владу, управління сусп-вом, регулюють взаємовідносини між гр-нами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність сусп-ва, відповідний порядок у ньому. П. с. с. включає у себе: соціальний зміст влади, її носіїв, взаємодію з екон. ладом. Вона визначає інститути, організації, через які реалізується влада в сусп-ві й регулюються політ, відносини, а також принципи, норми і спрямованість діяльності інститутів політ, влади.
П. с. с. — це три взаємодіючі підсистеми: інституціональна, інформаційно-комунікативна, нормативно-регулятивна. Інституц. підсистема складається з таких інститутів, як держава, політичні партії, групи інтересів. Провідним інститутом, в якому зосереджується макс. політ, влада, є д-ва з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, органами внутр. порядку, збройними силами. В дем. сусп-ві значну роль відіграють політ, партії і групи інтересів, які впливають на формування держ. структур, політ, розвиток сусп-ва. Помітне, а в деяких країнах визначальне місце в політ, житті сусп-ва належить релігійним організаціям, церкві. Інформ.-комунікат. підсистема встановлює зв'язок між інститутами політ, системи. Це — канали передачі інформації владі (звіти підвідомчих установ, консультації з заінтересованими групами), а також ЗМІ. Якщо в дем. сусп-вах ЗМІ відносно незалежні, то в авторитарних і тоталітар. сусп-вах вони повністю залежать від правлячої еліти. Нормат.-регулят. підсистему створюють різні норми, які визначають поведінку людей у політ, житті: їх участь у процесах висування вимог, перетворення останніх на рішення, здійснення цих рішень. Норми можна розподілити на норми-закони і норми-звички. І ті, й ті сприяють політ, взаємодії, запобіганню конфліктам чи хаосу в сусп-ві. Норми-закони визначають законод. процес, визначають (або не визначають залежно від режиму) правй: голосу, свободи слова, утворення асоціацій та ін. Нормою-звичкою можна назвати участь гр-н у політиці через політ, партії і групи.
Осн. функції П. с. с: визначення мети, завдань, шляхів розвитку сусп-ва, розробка і здійснення конкр. програм його діяльності; визначення та розподіл матеріальних і дух. цінностей відповідно до інтересів та становища соціальних спільнот; гармонізація, узгодження інтересів держ. утворень, соціальних спільнот, індивідів; духовно-ідеол. діяльність, формування політ, свідомості й політ, культури гр-н або маніпулювання нею; забезпечення внутр. і зовн. безпеки сусп-ва. Найпоширенішим критерієм класифікації П. с. с. є відповідність ідеалів і цінностей суспільства тим формам, у яких юно організоване. Розрізняють 4 типи П. с. с: англо-американську, континентально-європейську, доіндустріальну (або частково індустріальну) і тоталітарну. Характерні риси англо-американської системи — прагматизм, раціоналізм; її основні цінності — свобода особистості, індивідуалізм, добробут та безпека. Цій П. с. с. притаманні чітко структурована багатопартійність, поділ влад і високий ступінь стабільності. Континентально-європейська П. с. с. відзначається розмаїтістю політ, культури, співіснуванням нових і старих культур. їй властива наявність вел. кількості політ, партій з різними ідеологіями і традиціями. Політ, партії мають знач, вплив у сусп-ві. Доіндустріальна, або частково індустріальна, П. с. с. — це поєднання зх. цінностей, етн. та реліг. традицій, невиразний розподіл влад. Для неї характерні особистий авторитаризм, влада однієї партії, високий потенціал насильства. Політ, участь гр-н у держ. справах обмежена. Тоталітарний тип П. с. с. вирізняється надзвичайною централізацією влади і високим ступенем насильства, заідеологізованістю. Ця система характеризується функц. нестабільністю, засиллям бюрократії. Партії, армії, службі безпеки доводиться часто виконувати невластиві для них завдання.
Літ.: Прав, основа нової політ, системи України. К., 1996; Журавський В. С. Політ, система України: проблеми становлення і розвитку (прав, аспект). К., 1999; Білоус А. О. Політ.-прав. системи: світ і Україна. К., 2000; Карлич Л. І., Шелест Д. С, Бабій С. 1. Формування парт, системи сучасної України. О., 2000; Політологія. К.-Х., 2001; Політ, система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. К., 2002.
Ф. М. Рудич.
