Дубовиця (Калуський район) — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Дубовиця.

село Дубовиця
Придорожній покажчик
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Калуський район
Тер. громада	Войнилівська громада
Код КАТОТТГ	UA26060110050040835
Основні дані
Засноване	1483
Населення	451
Площа	8,27 км²
Густота населення	54,53 осіб/км²
Поштовий індекс	77312
Телефонний код	+380 03472
Географічні дані
Географічні координати	49°9′33″ пн. ш. 24°28′28″ сх. д. / 49.15917° пн. ш. 24.47444° сх. д.
Водойми	Болохівка
Місцева влада
Адреса ради	77312, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Войнилів, вул. Шевченка, 114
Карта
Дубовиця
Дубовиця
Мапа
Дубовиця у Вікісховищі

Дубо́виця — село в Войнилівській громаді Калуського району Івано-Франківської області України.

У 1880 році село належало до Калуського повіту Королівства Галичини і Володимирії, у селі були панський двір, гуральня, 68 будинків, проживало 383 греко-католики, 50 римо-католиків і 22 юдеї^[1]. Місцева греко-католицька парафія включала також села Середнє (412 греко-католиків) і Довжка (217 греко-католиків), належала до Журавенського деканату Львівської архієпархії УГКЦ.

На теренах села в 1890 р. виявлено скарб римських монет перших століть нашої ери^[2].

У міжвоєнний період українці згуртувались проти колоніальної політики польського уряду і збудували кооперативу і читальню «Просвіти».

У 1939 році в селі проживало 910 мешканців (700 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв)^[3]. Село входило до ґміни Войнилів Калуського повіту Станиславівського воєводства.

Після радянської анексії Галичини село було включене до Войнилівського району. 10 лютого 1940 р. з села було депортовано на Крайню Північ СРСР кращих господарів-українців і поляків-осадників^[4]. Під час Другої світової війни і довгі роки після неї жителі села брали участь у збройному опорі та підпільному русі проти німецьких і радянських окупантів. У післявоєнний період радянська влада зруйнувала будівлі кооперативу, читальні, фільварку Менжинських.

19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Дубовицьку сільраду з приєднанням до Середнянської сільради.[1]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	449	99.56%
російська	2	0.44%
Усього	451	100%

• Церква Архистратига Михаїла (храмове свято 21 листопада) 1910, пам'ятка архітектури місцевого значення № 763^[6]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у дубовицькій церкві 3 давні дзвони діаметром 43, 36, 34, вагою 32, 19, 13 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.^[7]
• Народний дім
• Школа І ст^[8]. на 40 місць^[9]
• ФАП
• 155 дворів, 485 мешканців.

У селі є вулиці^[10]:

• Куйбіда Степан Олексійович — український громадський діяч, довголітній політв'язень, член ОУН, вояк УПА.
• Василів Степан Онуфрійович — місцевий маляр і скульптор.^[11]

• 

  Школа

• 

  Церква святого Архистратига Михаїла

• 

  Могила героям

• 

  Стадіон

• 

  Потічок