Народний музей — Вікіпедія
Народний музей
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наро́дні музе́ї — один із типів музеїв[1]. Народними музеями називають культурно-освітні установи, створені за ініціативою та участю населення на громадських засадах.
Народні музеї поділяються на історичні, краєзнавчі, літературні, театральні, художні та ін.
У 1960–1990-ті рокіх на території України поширення набули народні музеї, які створювалися з ініціативи Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, окремих наукових установ чи науковців, ентузіастів-аматорів і працювали на громадських засадах.
На початок 1986 року в Україні налічувалося 7924 громадські музеї, 396 з них здобули звання «народний».
Створення нових музеїв — державних і народних триває і в теперішній час.
- Народний музей хліба (Київ)
- Народний музей Гуцульського театру Гната Хоткевича
- Устилузький народний музей Ігоря Стравінського [Архівовано 13 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Народний музей історії сільського господарства Волині [Архівовано 12 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Закарпатський музей народної архітектури та побуту [Архівовано 23 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Народний музей хлібу покрови Пресвятої Богородиці
- Народний музей Степана Бандери у Лондоні
- Народний музей історії Українського державного химіко-технологічного університету
- Народний музей Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
- ↑ світ географії та туризму/географічний словник. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2011.
- Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Р90 Музеєзнавство: Навчальний посібник — К.: Знання, 2008. — 428 с.
- Василенко А. О. Літопис історії становлення і розвитку народних музеїв України. — К.: Наукова думка, 1974.