uk.wikipedia.org

Портал:Геологія — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ГЕОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ
Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про геологію, науку, що вивчає тверду оболонку нашої планети, окремі її елементи, фізичні процеси в літосфері, тектоніку, гірські породи, мінерали, корисні копалини, їхню розвідку і розробку, та на дотичні теми, зокрема, біографії науковців-геологів, спеціалістів гірничої справи.

Над чим працюємо
Редактори

Про науку Тематичний тиждень

Геоло́гія (від дав.-гр. γῆ — Земля, і λογος — наука) — комплекс природничих наук про тверду оболонку Землі — літосферу, її будову, речовинний склад (гірські породи та мінерали), рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, що їх складають, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. Геологія є основною академічною дисципліною, яка також важлива для видобутку корисних копалин і вуглеводнів, знань про небезпечні природні явища та пом'якшення їх наслідків, деяких областей геотехнічної інженерії та розуміння минулих кліматичних умов і довкілля.

Вибрана стаття архів  ·  пропозиції Вибране зображення архів ·пропозиції

Острів Зміїний Острів Зміїний — острів у Чорному морі, що належить Україні, розташований приблизно за 35 км від узбережжя на схід від дельти Дунаю. Географічні координати острова 45°15'18’’ північної широти, 30°19'15’’ східної довготи. Острів має хрестоподібну форму, завдовжки 615 м, завширшки 560 м, загальна площа 0,17 км². За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів Левке (Білий) з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е.. Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота. На острові був споруджений, а пізніше зруйнований храм Ахілла. Руїни храму (квадратна споруда зі сторонами приблизно 30 м) були відкриті 1823 року, а 1843 використані для будівництва маяка. У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявлено значні родовища нафти та газу. Після набуття Україною незалежності Румунія оскаржувала розмежування територіальних вод та виключної економічної зони навколо острова. Суперечку було вирішено в Міжнародному суді.

Добра стаття архів  ·  пропозиції Вибрана карта архів ·пропозиції

АйгерАйгер (нім. Eiger) — гора заввишки 3970 м над рівнем моря у Швейцарських Альпах, одна з головних вершин Бернських Альп. Разом з горами Мьонх та Юнгфрау, Айгер формує масивну стіну, яка нависає над Бернським високогір'ям та Швейцарським плато. Є одним з найвиразніших краєвидів Швейцарських Альп. На відміну від багатьох інших вершин Бернських Альп, в адміністративному поділі гора повністю розташована в північному кантоні Берн, на півдорозі між містами Інтерлакен та Фіш. Будівництво на початку XX століття залізниці Юнгфрау, що поєднує перевал Кляйне Шайдегг біля підніжжя північної стіни Айгера та Юнгфрауйох, сідловину між горами Мьонх та Юнгфрау, зробило цю територію однією з найбільш відвідуваною в Альпах. Разом з Юнгфрау, Мьонхом та льодовиком Великий Алеч, Айгер є частиною природоохоронної території Юнгфрау-Алеч, частина якої з 2001 року включена до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Вибраний список архів  ·  пропозиції Вибрана схема архів ·пропозиції

Катагенез (рос. катагенез, англ. katagenesis, нім. Katagenese f, Katagenesis f (in der Geologie f)) у геології — природний процес зміни осадових гірських порід, що настає після діагенезу й передує метаморфізмові. Полягає у значному ущільненні порід, утворенні мінералів вторинних і перекристалізації речовини тощо.

Стадія Катагенезу при газонафтоутворенні

Розділяється на ряд підстадій: ранню – протокатагенез (буровугільний етап вуглефікації), середню – мезокатагенез (кам’яновугільний етап), пізню – апокатагенез (антрацитовий етап). Протокатагенез характеризується зануренням порід в зону температур 50-800С і тисків 30,4-35,5 МПа. Процес подальшого фізико-хімічного перетворення органіки, але в більш жорстких термобаричних умовах, супроводжується переважно утворенням газоподібних вуглеводнів за рахунок відщеплення периферійних груп від вхідної макромолекули органічної речовини. Одночасно відбувається подрібнення (відділення низькомолекулярних вуглецевих сполук) та збільшення молекул органічної речовини (полімеризація основної матриці керогену), до кінця підстадії – дозрівання мікронафти (жирні кислоти частково декарбоксилюються, частково полімеризуються і переходять у полімерліпіди). Мезокатагенез (МК) – основна підстадія в історії утворення нафти. Вона розчленується на ряд градацій від МК1 до МК5.::::::::::::::::читати далі

Дайка (рос. дайка; англ. dike, dyke; нім. Gesteinsgang, Eruptivgang) — пластоподібне інтрузивне магматичне тіло з крутим падінням, обмежоване більш чи менш паралельними площинами. Потужність дайки змінюється від часток до десятків метрів, протяжність від 1 м до 500 км (Велика дайка, Зімбабве), ширина може коливатись від кількох сантиметрів до 5-10 км. Проте довжина завжди перевищує ширину, а площини ендоконтактів практично паралельні. Тріщина заповнена магматичним розплавом.

Генезис

Дайки часто супроводжують інтрузивні і ефузивні тіла. Інколи утворюють пояси з самостійними глибинними магматичними вогнищами. Часто дайки з'являються на земній поверхні у вигляді гребеня або стіни, звичайно з добре вираженою окремістю.

Дайки відносять до малоглубинних (гіпабісальних) інтрузій. Гірські породи, що їх утворюють, мають неповнокристаличну, порфірову або афірову структуру, що пов'язано зі швидким охолодженням та кристализацією розплаву. Асоціюють із сіллами та вулканічними покровами, виконують роль підводящих каналів для вулканічних апаратів, проривають гранітні батоліти на їх пізніх стадіях розвитку..::::::::::::::::читати далі

Гравій

Гравій (рос. гравий, англ. gravel, grit, нім. Kies) — незцементована осадова порода, яка складається з округлих уламків гірських порід і мінералів, розміром від 1 до 10 мм.

Розрізняють такі генетичні види гравію:

  • річковий
  • озерний
  • морський
  • льодовиковий
  • штучний
    • керамзитовий — одержуваний з легкоплавкої глиняної сировини
    • зольний — з паливних відходів теплоелектростанцій.::::::::::::::::читати далі
Модель кристалічної ґратки кальциту.
Сірими лініями показані межі одиничної комірки. Зелені кульки - Са, червоні - О, чорні - С

Кальцит (від лат. kalcs — вапно) — породотвірний мінерал, карбонат кальцію острівної будови, клас карбонатів з хімічною формулою CaCO3. Один з найпоширеніших на Землі мінералів. Важливий породотвірний мінерал осадових порід (хемогенних і біогенних). Головна складова частина контактово- і регіонально-метаморфізованих вапнякових порід – кристалічних вапняків, мармурів, кальцифірів. Міститься в лужних магматичних гірських породах, в карбонатитах, в гідротермальних утвореннях і серед продуктів повторної мінералізації. .::::::::::::::::читати далі

Пегмати́т (єврейський камінь, письмовий граніт) (від грец. pégmatos - скріпляє, зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд.

Термін пегматит вперше був введений французьким мінералогом Рене Жюстом Гаюї у 1801 році для гірської породи, яка сьогодні відома під назвою "письмовий граніт", "графічний пегматит", "єврейський камінь", і виокремлюється тісним закономірним проростанням кварцу з польовим шпатом, котрі проростаючи один в одного, утворюють структуру, що нагадує староєврейські писання (власне пегматитовою структурою). B геології значення терміну пегматит поширилось і на геологічні тіла, в яких є структурно-текстурні ознаки, вперше описані для гранітних пегматитів.

Пегматит Складається з польових шпатів, кварцу, біотиту, мусковіту. Виникає під час кристалізації залишкового магматичного розплаву і звичайно характеризується підвищеним вмістом SiO2, лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов’язана з магмами гранітного складу, а також лужними магмами і значно рідше - з основними. Деякі пегматити містять поряд з основними мінералами (загальними для них і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: Li, Rb, Cs, Be, Nb, Та, Zr, Hf, Th, U, Sc і ін.::::::::::::::::читати далі

Антраци́т (грец. ανθραξ — вугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо.

Антрацит.

Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500—1700 кг/м³, твердість 2—2,5; теплотворна здатність 33…35 МДж/кг — 8000—8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.::::::::::::::::читати далі

Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%).

Розрізняють такі М.р.:

  • оксидні,
  • карбонатні,
  • оксидно-карбонатні.::::::::::::::::читати далі
Фосфорити серед уламків вендських аргілітів; каньйон Середнього Дністра

Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P2O5), а також кварцу, кальциту, доломіту, халцедону, ґлауконіту, карбонатів, гідратів, оксидів заліза і т.ін., другорядних мінералів – глинистих, алюмосилікатів, піриту, гідроксидів заліза та органічної речовини, зцементованих фосфатом кальцію або збагачених скупченням жовен чи оолітів.

Найбільш поширений фосфатний мінерал - фторкарбонатапатит (франколіт). Вміст мінеральних домішок у фосфоритах несталий і коливається від 1–5 (високосортні) до 60% (піщанисті). Породами, які містять Ф., є піски, глини, піщано-глинисті, а інколи мергелисті відклади, вапнисті пісковики і піщана крейда, вапняки, доломіти, опоки, кремені та ін. Ф. – кулясті шкаралупчасті аґреґати апатиту радіально-волокнистої будови серед осадових порід. Часто утворюють також пласти, які складаються з окремих жовен або фосфатних скупчень. Використовують г.ч. для виробництва мінеральних добрив. Ниж. межа вмісту P2О5 в Ф. умовно прийнята за 12%. Ф. входять до складу фосфорних руд, застосовуються г.ч. для виробництва фосфорних добрив. Осн. запаси зосереджені в Марокко, США, РФ, Казахстані, Україні, Австралії і Перу..::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин

Аквітанський нафтогазоносний басейн — розташований на однойменній низовині на півдні Франції в акваторії Біскайської затоки. Площа 152 тис. км².

Перше газове родов. (Сен-Марсе) було відкрите у 1939 році. До 1982 року було відкрито 7 газових і 14 нафтових родовищ.

Найбільше газове родовище — ЛАК, нафтове — Парантіс (з початковими запасами 30 млн т)..::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин

Крундал (Kroondal) – родовище і рудник платиноїдів у ПАР, у Західному секторі Бушвелда. Локалізоване в рифі Меренського поблизу однойменного хромітового родовища.

Розвідка завершена в кінці 1995 р.

У межах шахтного поля запаси становили 8.9 млн т руди з сер. вмістом МПГ 5.6 г/т, або 50 т МПГ. Для кар'єру глибиною 30-40 м підраховане 4.3 млн т руди. Розробляється з 1999 р австралійською компанією Aquarius Platinum NL.

Пройдена похила шахта, що розкрила руди на горизонтах до 200 м, побудовано два кар'єри і ГЗК. На руднику добувають 950 тис. т руди підземним і 250 тис. т кар'єрним способом. Добувають річно 3.4 т платини, 1.9 т паладію і 0.5 т родію. До 2002 р. рудник збільшив свою продуктивність з 5 до 7.7 т платиноїдів на рік. При цьому 80% платиноїдів компанія Aquarius Platinum видобуває підземним способом. Загалом рудник забезпечений запасами на 13 років.::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин

Каррара (Carrara) — узагальнена назва групи найбільших у світі родов. мармуру на зах. Італії, біля м. Каррара, підніжжя Апуанських Альп.

Розробки каррарського мармуру розпочалися в епоху Давнього Риму. Мармур використовували для спорудження Пантеону, піраміди Цестія, храму Аполлона. Новий етап розробки каррарського родовища розпочався у XIII ст. і досяг найбільшого розвою в епоху Відродження.

У 1570 р. в каменоломнях Каррари було вперше використано порох. Імовірно, що це взагалі був перший випадок застосування вибуху з метою видабування корисних копалин.::::::::::::::::читати далі

Складчасті пояси на мапі світу
Тектонічна мапа альпійських структур в країнах Близького Сходу та Південної Європи, які належать до західної частини Альпійського пояса.
Тектонічна мапа альпійських структур.

Середземноморський геосинклінальний пояс (Альпійський геосинклінальний пояс), одна з найбільших рухомих областей земної кори, що розділяє Східно-Європейську, Сибірську, Китайсько-Корейську і Південно-Китайську платформи з одного боку і Африкано-Аравійську і Індостанську плити — з іншого.

Середземноморський геосинклінальний пояс тягнеться через всю Євразію від Гібралтарської протоки на заході, включаючи велику частину Західної і Південної Європи, Середземне море, Північну Африку (Марокко, Алжир, Туніс, Південно-Західну Азію і Індонезійський архіпелаг, де Середземноморський геосинклінальний пояс зчленовується з Тихоокеанським геосинклінальним поясом.::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи

Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук.

Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

Розенбуш Карл Генрих Фердинанд

Карл Генрих Фердинанд Розенбуш (нім. Karl Heinrich Ferdinand Rosenbusch, 24 червня 1836, Ейнбек, поблизу Ганновера — 20 січня 1914, Гейдельберг) — німецький петрограф і геолог.

Навчався у Геттингемському та Гейдельберзькому університетах. У 1869 р. отримав ступінь доктора філософії у Фрайберзькій гірничій академії. У 1873—1878 рр. — професор мінералогії і геології Страсбурзького, а в 1878—1908 рр — Гейдельберзького університетів. Почений член російського імператорського мінералогічного товариства (1910). Засновник і директор Геологічного комітету в Бадені (з 1888).::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обраний життєпис геології. Седиментологи

Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії.

Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994)[2], член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин

Порфир'єв Володимир Борисович (*26 червня (8 липня) 1899, Вятка — †30 січня 1982, Київ) — український радянський геолог, академік АН УРСР з 1957 року.

Закінчив Ленінградський гірничий інститут у 1926 році, працював у Геологічному комітеті, з 1929 — у Нафтовому науково-дослідному інституті в Ленінграді. В 1938–1841 і 1944—5190 — науковий співробітник Інституту геологічних наук АН УРСР (з 1945 — Львів. філіалу цього інституту). В 1951—63 — директор Інстутуту геології корисних копалин АН УРСР. З 1963 працював у Інстуті геологічних наук АН УРСР — в 1963–1968 — директор, з 1968 — завідуючий відділом. Провадив геологічні дослідження у нафтових районах Середньої Азії та Закавказзя, вивчав нафтоносність України, зокрема Дніпровсько-Донецької западини, Карпат і Прикарпаття. Наук, праці — з питань геології і геохімії горючих корисних копалин. Порфир'єв — автор гіпотези походження нафти й теорії походження озокериту. Розробив узагальнену теорію утворення різних видів викопного вугілля..::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обраний життєпис геології. Математикогеологи

Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (1902–1979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG.

Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі

редагувати

Обраний життєпис геології. Астрогеологи

Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США — 18 липня 1997, Аліс-Спрингс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер.

У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці.

Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі

Аски́нська печера (башк. Аҫҡын мәмерйәһе) або Аскінська льодяна — печера в Гафурійському районі Башкортостану, пам'ятка природи державного значення (1965).

Печера знаходиться на східному схилі хребта Улутау, за 8 км на північний схід від села Коварди.

Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах девону та карбону.

Вхід до печери знаходиться на висоті 70 м над рівнем річки Малий Аскин. Вхід має стрімкий спуск довжиною 20 м, вкритий льодом, в кінці переходить у рівну льодяну підлогу. У залі довжиною 104 м, максимальною шириною 61 м, висотою 26 м розташовано 26 сталагмітів висотою до 1 м, 17 сталагмітів висотою до 11 м та діаметром 2,2 м. Температура у печері становить −4 °C. .::::::::::::::::читати далі

The basis for the widely used folk classification for clastic and carbonate rocks

}

редагувати

Обрані науково-дослідні геологічні експедиції

Оновити кеш

Чи знаєте Ви, що... Нові статті
  • Сарін — започаткував 2 березня 2025 користувач Gzhegozh
Чим Ви можете допомогти Редагують зараз

Ви можете писати як власні статті, так і редагувати, доповнювати, покращувати статті, що вже існують. Завітайте на сторінку тематичного проєкту, оберіть цікаву тему над розбудовою якої вже працюють, долучайтесь до спільної праці з однодумцями. Або ж, якщо така тема відсутня, то створіть її власноруч. Серед незавершених статей можете знайти такі, що потребують саме Вашої уваги і доробки.

Щоб створити нову статтю, наберіть потрібну назву терміна, науковця, про якого бажаєте створити статтю, у панелі вводу «Пошук», що знаходиться вгорі сторінки ліворуч, і натисніть значок лупи, або просто натисніть клавішу «Enter» на клавіатурі. Система пошуку може динамічно запропоновувати Вам ряд статей, що починаються на ті самі літери, що ви їх уводите. Якщо стаття з такою назвою відсутня, можете створити її, перейшовши за червоним посиланням на сторінці пошуку, або подати запит на створення такої статті більш досвідченим користувачам.

Основні пропоновані напрямки роботи: розставляння і повноцінне заповнення карток у статтях про гірські породи та науковців-геологів, ілюстрування статей світлинами з Вікісховища, або власними. Список відсутніх, але запитуваних статей можна знайти на

цій сторінці.

Автоматично згенерований список статей, пов'язаних з порталом «Геологія», які редагуються на даний момент. Список призначений для комфорту патрулювання і не відображає вже відпатрульовані статті.