Премія Денні Гайнемана з математичної фізики — Вікіпедія
Станом на 2010 рік премія включала 10 000 доларів США грошової винагороди та сертифікат із зазначенням внесків, зроблених одержувачем, а також компенсацію витрат на проїзд для участі в зустрічі, на якій вручається премія
Рік
Лауреат
Обґрунтування нагороди
1959
Маррі Гелл-Манн[1]
За внесок у теорію поля та теорію елементарних частинок
1960
Оге Бор[2]
За внесок у розвиток теорії будови ядра
1961
Марвін Гольдбергер[en][3]
За використання та розширення дисперсійних співвідношень у фізиці сильно взаємодіючих елементарних частинок
1962
Леон Ван Хоув[en][4]
За внесок у статистичну механіку та теорію поля
1963
Кейт Бракнер[en][5]
За внесок у теорію елементарних частинок, ядер і конденсованих речовин, особливо за його мужність і наполегливість у виведенні властивостей ядерної матерії з нуклон-нуклонних взаємодій
1964
Тулліо Редже[en][6]
За важливі роботи, які вводять у теорію частинок концепцію аналітичного продовження кутового моменту
1965
Фрімен Дайсон[7]
За внесок у квантову теорію поля та теорію S-матриці
1966
Микола Боголюбов[8]
За низку видатних досягнень у використанні ресурсів сучасної математики для вирішення фундаментальних проблем фізики, і зокрема за перше строге доведення дисперсійних співвідношень для непрямого розсіювання елементарних частинок
1967
Джан-Карло Вік[9]
За внесок у квантову теорію поля, за його дослідження теорії розсіювання частинок зі спіном і його останній глибокий аналіз принципів симетрії у фізиці
1968
Серджо Фубіні[en][10]
За розвиток ним співвідношень суперконвергенції та їх застосування до фундаментальних проблем фізики елементарних частинок, як приклад видатних публікацій у галузі математичної фізики
1969
Артур Вайтман[en][11]
За створення аксіоматичної квантової теорії поля та за значний внесок у її розвиток
1970
Намбу Йоїтіро[12]
За його різноманітний та глибокий внесок у теорію, зокрема за аналіз порушення симетрії у фізиці елементарних частинок та калібрувальної інваріантності в надпровідності в теорії БКШ, як приклади математичної фізики|
1971
Роджер Пенроуз[13]
За його внесок у загальну теорію відносності, включаючи нові математичні методи, нові закони збереження та його теорему про сингулярності у просторі-часі, кожен з яких представлений видатною публікацією в галузі математичної фізики
1972
Джеймс Бйоркен[en][14]
За його внесок у теорію елементарних частинок, зокрема його з'ясування зв'язку між поведінкою струму на коротких відстанях і такими фізичними явищами, як непружне розсіювання лептонів — внесок, який є прикладом видатних публікацій у галузі математичної фізики
1973
Кеннет Вільсон[15]
За його роботу над наслідками інваріантності порушеного масштабу в квантовій теорії поля та за його роботу над масштабуванням поведінки критичних явищ у статистичній механіці
1974
Субрахманьян Чандрасекар[16]
За застосування елегантних і строгих методів математичної фізики до проблем зіркової структури, радіаційного переносу, гідромагнітної стабільності, постньютонівського наближення в загальній теорії відносності та стійкості до обертових, гравітаційних тіл, таким чином продовжуючи та оновлюючи традицію запроваджену такими фізиками-математиками, як Пуанкаре та лорд Релей
1975
Людвіг Фаддєєв[en][17]
1976
Стівен Гокінг[18]
За відкриття ним дивовижних особливостей гравітаційних сингулярностей у загальній теорії відносності, включаючи ріст і загибель чорних дір і Всесвіту, представлені видатними публікаціями в галузі математичної фізики
1977
Стівен Вайнберг[19]
За його формулювання уніфікованих калібрувальних теорій слабких і електромагнітних взаємодій та аналіз ролі спонтанної симетрії в таких теоріях, усі вони представлені видатними публікаціями в галузі математичної фізики
1978
Елліот Ліб[20]
За його внесок у статистичну механіку, особливо за отримання точного розв'язку задач з використанням двовимірних сегнетоелектричних моделей, і вирішальне роз'яснення кулонівських взаємодій, все це представлено видатними публікаціями в галузі математичної фізики
1979
Герард 'т Гофт[21]
За його внесок у квантову теорію поля, зокрема за дослідження перенормування та інших особливостей неабелевих калібрувальних теорій, усі представлені видатними публікаціями в галузі математичної фізики
1980
Артур Джаффе[en][22]
Джеймс Глімм[en][23] За їхній спільний внесок у конструктивну квантову теорію поля; зокрема за їхні розв'язки моделей взаємодіючих полів у двох і трьох вимірах простору-часу, демонструючи таким чином сумісність релятивістської інваріантності, квантової механіки та теорії локального поля 1981 Джеффрі Ґолдстоун[24] За його внесок у ядерну фізику, фізику конденсованих середовищ і квантову теорію поля, у створення першої строгої діаграмної техніки для проблеми багатьох тіл і в доведення фундаментальної теореми про спонтанно порушену глобальну симетрію 1982 Джон Клайв Вард[en][25] За внесок у математичну фізику, особливо в теорію перенормування та калібрувальні теорії елементарних взаємодій 1983 Мартін Крускал[26] За його важливий внесок у загальну теорію відносності, фізику плазми та особливо в теорію деяких спеціальних нелінійних диференціальних рівнянь, корисних у багатьох галузях фізики 1984 Роберт Гріффітс[en][27] За внесок у статистичну механіку та термодинаміку; зокрема, за його роботи з кореляційних нерівностей, теорії трикритичних точок і фазових рівноваг [1985 Давід Рюель[en][28] За його систематичні пошуки математичної основи, необхідної для розширення фізичного розуміння в областях квантової теорії поля, статистичної механіки та турбулентності 1986 Олександр Поляков[en][29] За внесок у математичну фізику шляхом аналізу топологічних ефектів у квантовій теорії поля, що відноситься до статистичних систем і елементарних частинок 1987 Родні Бакстер[en][30] За його новаторське використання математичного аналізу для вирішення в точній аналітичній формі проблем фундаментального значення в статистичній механіці, які безпосередньо стосуються кооперативних явищ, фазових переходів і квантової теорії поля 1988 Юліус Весс[en][31]
Бруно Зуміно[en] За вирішальний внесок у відкриття та розвиток суперсиметрії, глибоке розширення нотації просторово-часової симетрії, яка може лежати в основі об'єднання фундаментальних сил 1989 Джон Стюарт Белл[32] За його численні видатні оригінальні внески в квантову теорію та фізику елементарних частинок; зокрема, у нерівність Белла, яка зіграла велику роль у теоретичних та експериментальних роботах з основ квантової механіки 1990 Яків Синай[33] За відкриття нових концепцій і докази глибоких математичних теорем, які стали центральними для нашого розуміння як динамічних систем, так і основ статистичної механіки 1991 Томас Спенсер[en][34]
Юрґ Фроліх[en] За їхню спільну роботу в наданні суворих математичних розв'язків деяких видатних проблем статистичної механіки та теорії поля 1992 Стенлі Мандельштам[35] За його фундаментальний внесок у фізику елементарних частинок, включаючи уявлення Мандельштама, яке демонструє аналітичність, властивості амплітуд розсіювання, формулювання релятивістської струни як унітарної теорії взаємодіючих частинок, а також його впливову роботу над калібрувальними теоріями 1993 Мартін Гутцвіллер[en][36] За його проникливі дослідження напівкласичної межі квантової механіки, і зокрема його формулу сліду, яка зв'язує квантовий спектр з періодичними класичними орбітами 1994 Річард Арновітт[en][37]
Стенлі Десер
Чарлз Мізнер За їхню спільну розробку канонічного формалізму для загальної теорії відносності, яка прояснила деякі важливі фізичні питання, що стосуються гравітації, і заклала основу для сучасного теоретичного прогресу в гравітації та космології 1995 Роман Яцків[38] За творче використання квантової теорії поля, щоб пролити світло на фізичні проблеми, включно з роботою над топологічними солітонами, теорією поля при високих температурах, існуванням аномалій і роллю цих аномалій у фізиці елементарних частинок 1996 Рой Глаубер[39] За важливий внесок у математичну фізику квантової оптики та короткохвильового розсіювання 1997 Гаррі Леман[en][40] 1998 Едвард Віттен[41]
Натан Зайберг[42] За їх вирішальний прогрес у з'ясуванні динаміки сильно пов'язаних суперсиметричних теорій поля та струн. Глибокі фізичні та математичні наслідки електромагнітної подвійності, яку вони використовували, розширили сферу математичної фізики 1999 Баррі Маккой[en][43]
У Дайцзюнь[en][44]
Олександр Замолодчиков[en] За їх новаторську та проникливу роботу з класичної статистичної механіки, інтегрованих моделей та конформних теорій поля 2000 Сідні Коулман[45] За значний внесок у розвиток і розуміння сучасних теорій елементарних частинок. Особливої уваги заслуговує його внесок у порушення симетрії та роль внутрішньої та просторово-часової симетрії, а також структуру розв'язків важливої моделі в квантовій теорії поля 2001 Володимир Арнольд[46] За фундаментальний внесок у наше розуміння динаміки та сингулярностей карт із глибокими наслідками для механіки, астрофізики, статистичної механіки, гідродинаміки та оптики 2002 Джон Шварц[47]
Майкл Грін[48] За новаторську роботу в розвитку теорії суперструн 2003 Джеймс Йорк[en][49]
Івонн Шоке-Брюа[50] За окрему та спільну роботу з доведення існування та унікальності розв'язків рівнянь гравітаційного поля Ейнштейна для різноманітних джерел, а також для формулювання цих рівнянь з метою вдосконалення чисельних процедур розв'язування для реалістичних фізичних систем 2004 Ґабріеле Венеціано[51] За його піонерські відкриття в моделях подвійного резонансу, які, частково завдяки його власним зусиллям, розвинулися в теорію струн і основу для квантової теорії гравітації 2005 Джорджо Паризі[52] За фундаментальні теоретичні відкриття в широких областях фізики елементарних частинок, квантової теорії поля та статистичної механіки; особливо для роботи на спінових стеклах і невпорядкованих системах 2006 Деніел Фрідман[en][53]
Пітер ван Ньювенхейзен[en][54]
Серджо Феррара[en][55] За побудову супергравітації, першого суперсиметричного розширення загальної теорії відносності Ейнштейна, та за їх центральну роль у її подальшому розвитку 2007 Джозеф Полчинскі[56]
Хуан Малдасена[57] За глибокі розробки в математичній фізиці, які висвітлили взаємозв'язки та започаткували основні напрямки досліджень у квантовій теорії поля, теорії струн і гравітації 2008 Мітчелл Фейгенбаум[58] За розвиток теорії детермінованого хаосу, особливо універсального характеру подвоєння періоду, і за глибокий вплив цих відкриттів на наше розуміння нелінійних явищ у фізиці 2009 Ален Руе[de][59]
Карло Бекі[en][60]
Ігор Тютін[en][61]
Раймон Стора[en][62] За відкриття та використання симетрії BRST для квантування калібрувальних теорій, що забезпечує фундаментальний і важливий інструмент для подальших розробок 2010 Майкл Айзенман[en][63] За його розвиток підходу випадкових струмів до кореляцій, який вплинув на широке коло проблем, особливо його строгий непертурбативний доказ тривіальності теорії поля Æ4 2011 Герберт Шпон[en][64] За його фундаментальний внесок у нерівноважну статистичну механіку, прикладом якого є його точні розв'язки моделей росту та стаціонарних станів відкритих систем. Поєднуючи математичну точність із фізичним розумінням, його робота пояснює перехід від мікроскопічної до макроскопічної поведінки 2012 Джованні Йона-Лазініо[en][65] За внесок у взаємодію між статистичною механікою, теорією поля та теорією елементарних частинок, включаючи спонтанне порушення симетрії, критичні явища та загальну теорію дисипативних систем 2013 Мітіо Дзімбо[en][66]
Шаблон:Міва Тецудзі[67] За глибокий розвиток інтегрованих систем та їх кореляційних функцій у статистичній механіці та квантовій теорії поля, використовуючи квантові групи, алгебраїчний аналіз та теорію деформацій 2014 Ґреґорі Мур[en][68] За видатний внесок у математичну фізику з великим впливом у багатьох галузях, починаючи від теорії струн до суперсиметричної калібрувальної теорії, конформної теорії поля, фізики конденсованого середовища та теорії чотирьох різновидів 2015 П'єр Рамон[en][69] За новаторські фундаментальні відкриття в суперсиметрії та теорії суперструн, зокрема за дуальну модель ферміонів і теорію поля Калба-Рамонда 2016 Ендрю Стромінджер[70]
Камран Вафа[71] За лідерство в численних центральних розробках у теорії струн, квантовій теорії поля та квантовій геометрії; включаючи взаємодію між теорією струн і геометрією Калабі-Яу і особливо для з'ясування походження ентропії чорної діри з мікроскопічних станів 2017 Карл Бендер[en][72] За розробку теорії PT-симетрії в квантових системах і постійний основоположний внесок, який породив глибоку та творчу нову математику, вплинув на широкі сфери експериментальної фізики та надихнув покоління фізиків-математиків 2018 Баррі Саймон[73] За його фундаментальний внесок у математичну фізику квантової механіки, квантової теорії поля та статистичної механіки, включаючи спектральну теорію, фазові переходи та геометричні фази, а також його численні книги та монографії, які зробили глибокий вплив на покоління дослідників 2019 Білл Сазерленд[en][74]
Франческо Калоджеро[en][75]
Мішель Годен[de][76] За глибокий внесок у область точно розв'язуваних моделей у статистичній механіці та багатьох фізиках тіла, зокрема за побудову широко вивченого магніту Годена та моделей Калоджеро-Сазерленда, Шастрі-Сазерленда та Калоджеро-Мозера 2020 Світлана Житомирська[77] За роботу зі спектральної теорії майже періодичних операторів Шредінгера та суміжних питань у динамічних системах. Зокрема, за її роль у вирішенні проблеми Тен Мартіні, що стосується канторівської природи спектра всіх майже-Матьє операторів, а також у розвитку фундаментальних математичних аспектів явищ локалізації та переходу метал-ізолятор 2021 Джоел Лебовіц[78] За основоположниі внески у нерівноважну та рівноважну статистичну механіку, зокрема, дослідження великих відхилень у нерівноважних стаціонарних станах і строгий аналіз ансамблів рівноваги Гіббса 2022 Антті Кпяйнен[en][79]
Кшиштоф Гавендзький[en][80] За фундаментальний внесок у квантову теорію поля, статистичну механіку та динаміку рідини з використанням геометричних, імовірнісних і ренормгрупових ідей 2023 Микита Нєкрасов[en][81] За елегантне застосування потужних математичних методів для отримання точних результатів для квантових теорій поля, а також пролиття світла на інтегровані системи та некомутативну геометрію
Джеймс Глімм[en][23] За їхній спільний внесок у конструктивну квантову теорію поля; зокрема за їхні розв'язки моделей взаємодіючих полів у двох і трьох вимірах простору-часу, демонструючи таким чином сумісність релятивістської інваріантності, квантової механіки та теорії локального поля 1981 Джеффрі Ґолдстоун[24] За його внесок у ядерну фізику, фізику конденсованих середовищ і квантову теорію поля, у створення першої строгої діаграмної техніки для проблеми багатьох тіл і в доведення фундаментальної теореми про спонтанно порушену глобальну симетрію 1982 Джон Клайв Вард[en][25] За внесок у математичну фізику, особливо в теорію перенормування та калібрувальні теорії елементарних взаємодій 1983 Мартін Крускал[26] За його важливий внесок у загальну теорію відносності, фізику плазми та особливо в теорію деяких спеціальних нелінійних диференціальних рівнянь, корисних у багатьох галузях фізики 1984 Роберт Гріффітс[en][27] За внесок у статистичну механіку та термодинаміку; зокрема, за його роботи з кореляційних нерівностей, теорії трикритичних точок і фазових рівноваг [1985 Давід Рюель[en][28] За його систематичні пошуки математичної основи, необхідної для розширення фізичного розуміння в областях квантової теорії поля, статистичної механіки та турбулентності 1986 Олександр Поляков[en][29] За внесок у математичну фізику шляхом аналізу топологічних ефектів у квантовій теорії поля, що відноситься до статистичних систем і елементарних частинок 1987 Родні Бакстер[en][30] За його новаторське використання математичного аналізу для вирішення в точній аналітичній формі проблем фундаментального значення в статистичній механіці, які безпосередньо стосуються кооперативних явищ, фазових переходів і квантової теорії поля 1988 Юліус Весс[en][31]
Бруно Зуміно[en] За вирішальний внесок у відкриття та розвиток суперсиметрії, глибоке розширення нотації просторово-часової симетрії, яка може лежати в основі об'єднання фундаментальних сил 1989 Джон Стюарт Белл[32] За його численні видатні оригінальні внески в квантову теорію та фізику елементарних частинок; зокрема, у нерівність Белла, яка зіграла велику роль у теоретичних та експериментальних роботах з основ квантової механіки 1990 Яків Синай[33] За відкриття нових концепцій і докази глибоких математичних теорем, які стали центральними для нашого розуміння як динамічних систем, так і основ статистичної механіки 1991 Томас Спенсер[en][34]
Юрґ Фроліх[en] За їхню спільну роботу в наданні суворих математичних розв'язків деяких видатних проблем статистичної механіки та теорії поля 1992 Стенлі Мандельштам[35] За його фундаментальний внесок у фізику елементарних частинок, включаючи уявлення Мандельштама, яке демонструє аналітичність, властивості амплітуд розсіювання, формулювання релятивістської струни як унітарної теорії взаємодіючих частинок, а також його впливову роботу над калібрувальними теоріями 1993 Мартін Гутцвіллер[en][36] За його проникливі дослідження напівкласичної межі квантової механіки, і зокрема його формулу сліду, яка зв'язує квантовий спектр з періодичними класичними орбітами 1994 Річард Арновітт[en][37]
Стенлі Десер
Чарлз Мізнер За їхню спільну розробку канонічного формалізму для загальної теорії відносності, яка прояснила деякі важливі фізичні питання, що стосуються гравітації, і заклала основу для сучасного теоретичного прогресу в гравітації та космології 1995 Роман Яцків[38] За творче використання квантової теорії поля, щоб пролити світло на фізичні проблеми, включно з роботою над топологічними солітонами, теорією поля при високих температурах, існуванням аномалій і роллю цих аномалій у фізиці елементарних частинок 1996 Рой Глаубер[39] За важливий внесок у математичну фізику квантової оптики та короткохвильового розсіювання 1997 Гаррі Леман[en][40] 1998 Едвард Віттен[41]
Натан Зайберг[42] За їх вирішальний прогрес у з'ясуванні динаміки сильно пов'язаних суперсиметричних теорій поля та струн. Глибокі фізичні та математичні наслідки електромагнітної подвійності, яку вони використовували, розширили сферу математичної фізики 1999 Баррі Маккой[en][43]
У Дайцзюнь[en][44]
Олександр Замолодчиков[en] За їх новаторську та проникливу роботу з класичної статистичної механіки, інтегрованих моделей та конформних теорій поля 2000 Сідні Коулман[45] За значний внесок у розвиток і розуміння сучасних теорій елементарних частинок. Особливої уваги заслуговує його внесок у порушення симетрії та роль внутрішньої та просторово-часової симетрії, а також структуру розв'язків важливої моделі в квантовій теорії поля 2001 Володимир Арнольд[46] За фундаментальний внесок у наше розуміння динаміки та сингулярностей карт із глибокими наслідками для механіки, астрофізики, статистичної механіки, гідродинаміки та оптики 2002 Джон Шварц[47]
Майкл Грін[48] За новаторську роботу в розвитку теорії суперструн 2003 Джеймс Йорк[en][49]
Івонн Шоке-Брюа[50] За окрему та спільну роботу з доведення існування та унікальності розв'язків рівнянь гравітаційного поля Ейнштейна для різноманітних джерел, а також для формулювання цих рівнянь з метою вдосконалення чисельних процедур розв'язування для реалістичних фізичних систем 2004 Ґабріеле Венеціано[51] За його піонерські відкриття в моделях подвійного резонансу, які, частково завдяки його власним зусиллям, розвинулися в теорію струн і основу для квантової теорії гравітації 2005 Джорджо Паризі[52] За фундаментальні теоретичні відкриття в широких областях фізики елементарних частинок, квантової теорії поля та статистичної механіки; особливо для роботи на спінових стеклах і невпорядкованих системах 2006 Деніел Фрідман[en][53]
Пітер ван Ньювенхейзен[en][54]
Серджо Феррара[en][55] За побудову супергравітації, першого суперсиметричного розширення загальної теорії відносності Ейнштейна, та за їх центральну роль у її подальшому розвитку 2007 Джозеф Полчинскі[56]
Хуан Малдасена[57] За глибокі розробки в математичній фізиці, які висвітлили взаємозв'язки та започаткували основні напрямки досліджень у квантовій теорії поля, теорії струн і гравітації 2008 Мітчелл Фейгенбаум[58] За розвиток теорії детермінованого хаосу, особливо універсального характеру подвоєння періоду, і за глибокий вплив цих відкриттів на наше розуміння нелінійних явищ у фізиці 2009 Ален Руе[de][59]
Карло Бекі[en][60]
Ігор Тютін[en][61]
Раймон Стора[en][62] За відкриття та використання симетрії BRST для квантування калібрувальних теорій, що забезпечує фундаментальний і важливий інструмент для подальших розробок 2010 Майкл Айзенман[en][63] За його розвиток підходу випадкових струмів до кореляцій, який вплинув на широке коло проблем, особливо його строгий непертурбативний доказ тривіальності теорії поля Æ4 2011 Герберт Шпон[en][64] За його фундаментальний внесок у нерівноважну статистичну механіку, прикладом якого є його точні розв'язки моделей росту та стаціонарних станів відкритих систем. Поєднуючи математичну точність із фізичним розумінням, його робота пояснює перехід від мікроскопічної до макроскопічної поведінки 2012 Джованні Йона-Лазініо[en][65] За внесок у взаємодію між статистичною механікою, теорією поля та теорією елементарних частинок, включаючи спонтанне порушення симетрії, критичні явища та загальну теорію дисипативних систем 2013 Мітіо Дзімбо[en][66]
Шаблон:Міва Тецудзі[67] За глибокий розвиток інтегрованих систем та їх кореляційних функцій у статистичній механіці та квантовій теорії поля, використовуючи квантові групи, алгебраїчний аналіз та теорію деформацій 2014 Ґреґорі Мур[en][68] За видатний внесок у математичну фізику з великим впливом у багатьох галузях, починаючи від теорії струн до суперсиметричної калібрувальної теорії, конформної теорії поля, фізики конденсованого середовища та теорії чотирьох різновидів 2015 П'єр Рамон[en][69] За новаторські фундаментальні відкриття в суперсиметрії та теорії суперструн, зокрема за дуальну модель ферміонів і теорію поля Калба-Рамонда 2016 Ендрю Стромінджер[70]
Камран Вафа[71] За лідерство в численних центральних розробках у теорії струн, квантовій теорії поля та квантовій геометрії; включаючи взаємодію між теорією струн і геометрією Калабі-Яу і особливо для з'ясування походження ентропії чорної діри з мікроскопічних станів 2017 Карл Бендер[en][72] За розробку теорії PT-симетрії в квантових системах і постійний основоположний внесок, який породив глибоку та творчу нову математику, вплинув на широкі сфери експериментальної фізики та надихнув покоління фізиків-математиків 2018 Баррі Саймон[73] За його фундаментальний внесок у математичну фізику квантової механіки, квантової теорії поля та статистичної механіки, включаючи спектральну теорію, фазові переходи та геометричні фази, а також його численні книги та монографії, які зробили глибокий вплив на покоління дослідників 2019 Білл Сазерленд[en][74]
Франческо Калоджеро[en][75]
Мішель Годен[de][76] За глибокий внесок у область точно розв'язуваних моделей у статистичній механіці та багатьох фізиках тіла, зокрема за побудову широко вивченого магніту Годена та моделей Калоджеро-Сазерленда, Шастрі-Сазерленда та Калоджеро-Мозера 2020 Світлана Житомирська[77] За роботу зі спектральної теорії майже періодичних операторів Шредінгера та суміжних питань у динамічних системах. Зокрема, за її роль у вирішенні проблеми Тен Мартіні, що стосується канторівської природи спектра всіх майже-Матьє операторів, а також у розвитку фундаментальних математичних аспектів явищ локалізації та переходу метал-ізолятор 2021 Джоел Лебовіц[78] За основоположниі внески у нерівноважну та рівноважну статистичну механіку, зокрема, дослідження великих відхилень у нерівноважних стаціонарних станах і строгий аналіз ансамблів рівноваги Гіббса 2022 Антті Кпяйнен[en][79]
Кшиштоф Гавендзький[en][80] За фундаментальний внесок у квантову теорію поля, статистичну механіку та динаміку рідини з використанням геометричних, імовірнісних і ренормгрупових ідей 2023 Микита Нєкрасов[en][81] За елегантне застосування потужних математичних методів для отримання точних результатів для квантових теорій поля, а також пролиття світла на інтегровані системи та некомутативну геометрію