uk.wikipedia.org

Соломон Чекізо Плаакі — Вікіпедія

  • ️Mon Oct 09 1876

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Соломон Чекізо Плаакі
сетсв. Solomon Tshekisho Plaatje Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 жовтня 1876[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Оранжева республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 січня 1932 (55 років) або 19 червня 1932 (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Йоганнесбург, Трансвааль, Південно-Африканський Союз Редагувати інформацію у Вікіданих
·пневмонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна ПАР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, перекладач, журналіст, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоWorld Brotherhood Federationd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusMhudid Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяАфриканський Національний Конгрес Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Соломон Чекізо Плаакі (сетсв. Solomon Tshekisho Plaatje, 9 жовтня 1876, Босхоф — 19 січня 1932, Йоганнесбург) — південноафриканський громадський діяч, журналіст, письменник, перший генеральний секретар Африканського національного конгресу.

Плаакі народився в Дорнфонтейні поблизу Бошофа, у Оранжевій Республіці (нині провінція Фрі-Стейт, Південна Африка) і був шостим із восьми синів[4]. Його дід, Селогілве Могоді (1836—1881), працював у бурського фермера Груневальда, який у 1856 році дав йому прізвисько «Плаакі» (що означає «картина»). Відтоді це ім'я стало родинним прізвищем. Батьки Соломона, Йоганнес і Марта, належали до народу тсвана. Вони були християнами і працювали на місіонерських станціях у Південній Африці. Коли Соломонові виповнилося чотири роки, сім'я переїхала до Пніеля, поблизу Кімберлі в Капській колонії, де вони працювали на німецького місіонера Ернста Вестфаля (діда відомого лінгвіста Ернста Вестфаля) та його дружину Вільгельміну. Саме тут Соломон здобув освіту в місіонерській школі.

Його здібності швидко проявилися, і, випереджаючи однолітків, він отримував додаткові приватні уроки від пані Вестфаль. Вона навчала його гри на піаніно та скрипці, а також давала уроки співу[4]. У лютому 1892 року, у 15-річному віці, Соломон почав працювати учнем-вчителем, обіймаючи цю посаду протягом двох років.

Після закінчення школи у 1894 році Плаакі переїхав до Кімберлі, де почав працювати телеграфним кур'єром на пошті[4]. Згодом він склав екзамен на посаду клерка (найвищий у колонії) з найкращими результатами серед усіх кандидатів з нідерландської мови та машинопису (як зазначає Ніл Парсонс у передмові до Native Life in South Africa, Before and Since the European War and the Boer Rebellion)[5].

На той час у Капській колонії діяло обмежене виборче право для всіх чоловіків віком від 21 року. Умовою було вміння читати й писати англійською або нідерландською мовою та річний дохід понад 50 фунтів. Тож у 1897 році, коли Плаакі виповнився 21 рік, він отримав право голосу. Однак пізніше він втратив це право, коли Капську колонію об'єднали з іншими південноафриканськими колоніями у Південно-Африканський Союз[4].

Незабаром після цього він став судовим перекладачем при британській колоніальній адміністрації в Мафікенгу, коли місто перебувало в облозі. Він вів щоденник своїх вражень, який був опублікований посмертно[4].

Після завершення Другої англо-бурської війни Плаакі сподівався, що британський уряд забезпечить збереження виборчих прав для всіх чоловіків у Південній Африці. Однак замість цього влада передала політичний контроль новому уряду Південної Африки, який обмежив право голосу лише білими. Плаакі різко розкритикував британський уряд за це рішення у неопублікованому рукописі 1909 року Sekgoma — the Black Dreyfus[5].

Делегація Південноафриканського національного конгресу корінного населення (South African Native National Congress, SANNC) до Англії, червень 1914 року. Зліва направо: Томас Мапіке, преподобний Волтер Рубусана, преподобний Джон Дубе, Соул Мсане, Сол Плаакі

Як активіст і політик, Плаакі присвятив значну частину свого життя боротьбі за виборчі права та звільнення африканського народу. Він був одним із засновників і першим Генеральним секретарем Південноафриканського національного конгресу корінного населення (SANNC), який через десять років, у 1922 році, став Африканським національним конгресом (ANC)[6].

Як член делегації SANNC, він вирушив до Англії, щоб протестувати проти Закону про землю для місцевих 1913 року, а згодом відвідав Канаду та Сполучені Штати, де зустрівся з Маркусом Гарві та В. Е. Б. Дюбойсом[7].

Хоча рідною мовою Плаакі була тсвана, він став поліглотом. Вільно володіючи принаймні сімома мовами, він працював судовим перекладачем під час облоги Мафікенга та переклав твори Вільяма Шекспіра мовою тсвана[8]. Його мовний талант відкрив йому шлях у журналістику та письменницьку діяльність. Він був редактором і співвласником газети Kuranta ya Becoana (Газета Бечуани) у Мафекінгу, а також редагував видання Tsala ya Becoana (Друг Бечуани) та Tsala ya Batho (Друг народу) в Кімберлі[9].

Плаакі став першим темношкірим південноафриканцем, який написав роман англійською мовою — Mhudi[10]. Він написав його у 1919 році, але опублікував лише в 1930 році. Раніше, у 1928 році, зулуський письменник Р. Р. Р. Дхломо видав англомовний роман An African Tragedy у місіонерському видавництві Lovedale Press в Алісі, що робить його першим офіційно опублікованим англомовним романом чорного південноафриканського письменника, хоча Mhudi було написано раніше.

Плаакі також написав Native Life in South Africa, яку Ніл Парсонс називає «однією з найвизначніших книг про Африку, написаних одним із найвидатніших африканських авторів»[5], а його Boer war Diary було вперше опубліковано лише через 40 років після його смерті.

Сцена з театральної постановки Cradle of the World, 1923 рік. Сол Плаакі у центрі сцени

Плаакі тричі відвідував Великобританію, де зустрічав людей зі схожими поглядами. Одним із них був кінематографічний та театральний імпресаріо Джордж Латтімор, який у 1923 році разом із компанією Pathé просував Cradle of the World – «найдивовижніший і найзахопливіший тревел-фільм, який коли-небудь показували на екрані». У листі до панафриканіста В. Е. Б. Дюбойса Латтімор повідомляв, що вистава мала «успішний прокат» у Philharmonic Hall у Лондоні[11]. Шоу, яке мало характер ревю, включало живу музику та спів. Плаакі був запрошений Латтімором для виконання ролі африканського воїна[12].

За даними Лондонського університету SOAS, ця короткочасна участь у виставі відображає період у житті Плаакі, коли він «відчайдушно потребував грошей». Зважаючи на характер Cradle of the World та його спрощене зображення корінних культур, імовірно, що Плаакі погодився на цю роль лише через фінансову скруту.

Його запис Nkosi Sikelel' iAfrika, виконаний разом із Сільвією Коленсо за фортепіано, вважається найдавнішим збереженим записом майбутнього національного гімну Південної Африки[13][14][15].

Соломон Плаакі був відданим християнином[16] і організував релігійну спільноту Christian Brotherhood у Кімберлі. Він був одружений з Елізабет Ліліт М'белле, у подружжя народилося шестеро дітей: Фредерік Йорк Сент-Леджер[17], Хеллі, Річард, Вайолет, Олів і Йоганнес Гутенберг.

Плаат'є помер від пневмонії у Пімвіллі, Йоганнесбург, 19 червня 1932 року у віці 55 років. Його поховали в Кімберлі, а на похорон зібралося понад тисячу людей[18].

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ https://archive.org/details/worldbrotherhood00worluoft/
  4. ↑ а б в г д Van Wyk, 2003.
  5. ↑ а б в Плаакі, 1996, Передмова.
  6. ↑ PLAATJE, Solomon T. (1876-1932). English Heritage. Процитовано 01.02.2025.
  7. ↑ Solomon Tshekisho Plaatje (1876 - 1932). The Presidency, Republic of South Africa. Процитовано 01.02.2025.
  8. ↑ Willan, Brian Peel (November 1979). The Role of Solomon T. Plaatje (1876-1932) in South African Society (PDF) (Дипломна робота PhD). School of Oriental and African Studies, University of London. с. 270. Процитовано 24 червня 2024.
  9. ↑ Solomon Tshekisho Plaatje. South African History Online. 17 лютого 2011. Процитовано 24 червня 2024.
  10. ↑ Couzens, Tim; Willan, Brian (September 1976). Solomon T. Plaatje, 1876-1932: An Introduction. English in Africa. 3 (2).
  11. ↑ Letter from George W. Lattimore to W. E. B. Du Bois, 21 August 1923. [Архівовано 12 серпня 2018 у Wayback Machine.] W. E. B. Du Bois Papers, credo. Retrieved 13 October 2014.
  12. ↑ Topp Fargion, Janet. "Sol t Plaatje: The hidden recording" [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.], in Playback, Bulletin of the British Library National Sound Archive, No. 12, Autumn 1995, pp. 2-4.
  13. ↑ BBC radio 4 Desert Island Disks 16 January 2022.
  14. ↑ Audio recording MP3Plaatje,Sol T. samap.ukzn.ac.za. South African Music Archive Project. DISA Digital Innovation South Africa, University of KwaZulu-Natal. Процитовано 3 січня 2022. Nkosi Sikelel' i-Afrika, Pesheya kotukela, Singa mawele
  15. ↑ SOL T. PLAATJE PESHEYA KO TUKELA / NKOSI SIKELEL IAFRIKA / SINGA MAWELA, recorded 1923-10-16. SOL T. PLAATJE - vocal, SYLVIA COLENSO - piano, vocal. Zonophone Gramophone Co. EMI. flatinternational.org. flatinternational, south african audio archive. Процитовано 3 січня 2023.
  16. ↑ Solomon Tshekisho Plaatje (Sol Plaatje) Mafikeng Capital City – North West Province South Africa [Архівовано 13 лютого 2006 у Wayback Machine.] at www.tourismnorthwest.co.za
  17. ↑ Названий на честь відомого журналіста та власника Diamond Fields Advertiser, Фредеріка Йорка Сент-Леджера Lunderstedt, Steve (27 грудня 2019). TODAY IN KIMBERLEY'S HISTORY 27 DECEMBER. Kimberley City Info (амер.). Процитовано 9 липня 2023.
  18. ↑ Willan, 1984, с. 389.
  • Van Wyk, Chris (2003). Sol Plaatje. Awareness Publishing. ISBN 978-1-919910-82-6.
  • Plaatje S. T. The Mafeking Diary of Sol T. Plaatje. Cape Town, 1999 (1973).
  • Sol Plaatje Selected Writings / Ed. by Brian Willan. Athens (Ohio), 1997.
  • Willan, Brian. Sol Plaatje, South African Nationalist. London, 1984
  • De Villers, G. E. Servant of Africa: The life and times of Sol T. Plaatje. Pretoria, 2000
  • Давидсон А. Б. Южная Африка: становление сил протеста (1870—1924). — М., 1972. (рос.)