Цереброзиди — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цереброзиди — гліколіпіди, що отримали назву за місцем виявлення — головним мозком. Особливо високий їхній вміст у мембранах нервових клітин. Вуглеводна частина представлена галактозою, рідше — глюкозою.
Міститься у більшості клітинних мембранах тварин, найбільша кількість виявлена у білій речовині мозку і в мієлінових оболонках нервів. Біосинтез сполук відбувається шляхом перенесення залишку цукру від уридинфосфогексози на сфінгозин з подальшим ацилюванням ацилкоферментом А. Біологічна роль речовини остаточно не з'ясована. Зауважено,що існує скупчення цереброзидів у різних органах (мозку, селезінці, печінці) при низці важких психічних захворюваннях. Вважаються найбільш імуннореактивними мполуками мозку.[1]
Цереброзиди містять у структурі вуглеводні залишки і належать до полярних гліколіпідів. У цереброзидів рівнобіжне розташування аліфатичних ланцюгів забезпечується внаслідок вигинів ланцюга сфінгозину при першому і шостому атомах Карбону, а кільце залишку моносахариду орієнтоване майже перпендикулярно до вуглеводневих ланцюгів[2].
- Цереброзиди [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
- Українська сільськогосподарська енциклопедія, Перестпкин В.Ф., том 2, 1971. -248с.