Чай Жун — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шицзун.
| Чай Жун | |
.jpg) | |
| 26 лютого 954 — 27 липня 959 року | |
|---|---|
| Попередник: | Го Вей |
| Спадкоємець: | Го Цзунсюнь |
| Народження: |
27 жовтня 921  Сінтай, Чжилі, Династія Цін |
| Смерть: |
27 липня 959 (37 років) Кайфен, Династія Пізня Чжоу |
| Поховання: |
Сіньчжен |
| Країна: |
Династія Пізня Чжоу[1] |
| Батько: |
Chai Shoulid[1] |
| Шлюб: |
Empress Fu the Elderd, Empress Fu the Youngerd і Q8256064? |
| Діти: |
Q11110116?, Q11110247?, Q11110248?, Ґо Цзунсюнь[1], Q10350976?, Q11110187? і Q10350999? |
Чай Жун (кит.: 柴榮; піньїнь: Chái Róng), храмове ім'я Шицзун (кит.: 世宗; піньїнь: Shìzōng; 27 жовтня 921 — 27 липня 959) — другий імператор Пізньої Чжоу періоду п'яти династій і десяти держав.
Його батько був братом дружини імператора Го Вея. З дитинства Чай Жун як син виховувався в родині тітки. Го Вей, який не мав синів, перед смертю оголосив своїм спадкоємцем Чай Жуна, вбачаючи в ньому гарного правителя своєї держави.
Вважається найбільш успішним імператором всього періоду п'яти династій і десяти держав. Він зумів централізувати військову владу, що дало змогу здобути низку перемог над Північною Хань, Пізньою Шу, Південною Тан, а також над Ляо. Хоча Чай Жун і помер передчасно (лише за п'ять років після сходження на престол), його діяння проклали шлях до об'єднання Китаю, завершеного імператором Сун Чжао Куан'їнем.
Після смерті Чай Жуна в липні 959 року трон успадкував його син Го Цзунсюнь.
- Сяньде (顯德) 954—959