Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках - Винники Plus
Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках
| 21.01.2014, 20:55 |
|
16 січня 1730 р. Винники викупив за 370 тис. гульденів белзький староста Станіслав Потоцький (за Станіслава Потоцького Винники вже згадуються як село).
Станіслав Владислав Потоцький (помер у 1732 р.) — державний діяч Речі Посполитої, прихильник короля Августа ІІ (тоді у Речі Посполитій панувало двовладдя, причому, Август ІІ був союзником
Російської імперії, а Станіслав Лещинський — Швеції). Представник знатного польського магнатського роду Потоцьких герба «Пилява». Син гетьмана великого коронного Фелікса Казимира Потоцького (1630—1702 рр.) і Христини Любомирської (пом. 1669 р.). Брати — воєвода волинський Михайло Потоцький, стражник великий коронний Юзеф Потоцький, староста грибовецький Єжи Потоцький. Сестра — Маріанна Потоцька (Тарло).
Станіслав Потоцький обіймав посади грубешівського старости (1705–1727 рр.), ловчого Великого князівства Литовського (1704–1710 рр.), стражника ВКЛ (1710–1729 рр.), белзького воєводи (1729–1732 рр.), маршалка Тарноградської конфедерації. Неодноразово обирався послом на сейми. Писав сонети. Був двічі одружений. Його першою дружиною була Ельжбета Анна Францкевич-Радзимінська, дочка старости слонімського Стефана Францкевича-Радзимінського. У 1712 р. вдруге одружився на Маріанні Жевуській (пом. 1732 р.), дочці гетьмана великого коронного Станіслава Матеуша Жевуського. Від двох шлюбів не мав потомства.
Історична довідка (за Святославом Семенюком «Український путівник по Польщі» (2007 р.).
З села Поток (тепер – Польща, Свєнтокрижське воєводство) походить українська гілка давньоруського шляхетського роду Потоцьких. Безумовно, були серед Потоцьких і поляки (сіл з подібною назвою достатньо не лише в Україні чи Малій Польщі, а й у Великій Польщі), але ці Потоцькі належать до іншого гербу (Остоя чи Любич) і жодного стосунку до українських Потоцьких не мали. Вперше в документах Потоцькі згадуються у 1217 р., коли Суліслав був призначений Сандомирським каштеляном. До 1340 р. вони вже прийняли католицтво, але остаточно ополячитися не всигли, оскільки сини Якова Потоцького після приєднання Поділля рушили на схід, і усе подальше життя Потоцьких-магнатів проходило у рідному, тобто руському середовищі.
З того, що Степан Потоцький одружився на донці київського митрополита Петра Могили, випливає, що або він взагалі не був католиком, або був «дуже поганим» католиком. «Поганими» католиками такж показали себе Павло і Теодор Потоцькі, які задовго подій XVIII ст., у 1664 р., зреклися католицької віри і повернулися у православ’я (етнічні поляки в той час ніколи такого б не зробили).
Українсько-польський рідПотоцьких у XVII-XIX ст. володів на Правобережній Україні та в Галичині сотнями сіл і десятками міст і містечок. Родоначальник галицько-подільської гілки роду Миколай Потоцький, помер 1583 р.
21 квітня 1732 р. Станіслав Потоцький подарував Винники разом з селами Виннички і Підберізці своєму племінникові Францишеку Потоцькому, хоча Маріанна Потоцька (Тарло) все ще вважалася власницею, бо протестує проти посесорів с. Сихів за шкоди, заподіяні винниківському лісу (26 травня 1732 р.). Станіслав Потоцький і Маріанна Потоцька (Тарло) були бездітними, і акт даровизни, якщо він існував, міг бути внутрішньородинною формальністю.
Францішек Салезій Потоцький (1700–1772 рр.) – герба Пилява, київський і волинський воєвода. Був онуком гетьмана Фелікса Казимира, сином Юзефа , охоронця війська королівського і Теофіли (померла 1742 р.), доньки Яна, львівського старости.
Після смерті батька він отримав значний спадок, зокрема Кристинопіль (нині Червоноград). На сеймі дебютував у 1724 р. Імовірно, на той час виконував функцію депутата від Белзького воєводства, оскільки в 1726 р. став маршалком Трибуналу Королівського в Любліні, всупереч закону суміщаючи цю посаду з депутатською функцією на сеймі 1726 р.
Також був депутатом на останньому гродненському сеймі: в 1729 р. від Брацлавського воєводства, в 1730 р. – від Чернігівського воєводства.
Претендент на польську корону. За своє багатство та владу названий «малим королем Русі». Носив козацький стрій. Його резиденція була в Кристинополі, мав також Умань, Тульчин.
Один з наймогутніших можновладців, він зумів приєднати до своїх багатств чималі землі родини Калиновських. З 1751 р. Франц очолив «дім» Потоцьких. У кінці 60-х років XVIII ст. Франц Потоцький брав активну участь в барській конфедерації, помер у 1772 р. Похований разом з жінкою Анною в костелі Бернардинів в Кристинополі.
Його єдиним сином який унаслідував всі маєтки батька був Станіслав Щесний.
У 1750 р. Францішек Потоцький продав Винники і Підберізці за 400 тис. гульденів львівському єпископу-помічникові (суфрагану) Самуелю Ґловінському.
Документ продажі перераховує різні суми і час оплати, в тому числі: 7000 пані з Потоцьких Тарловій, другі 7000 через воєводину Тарлову на репарацію костелу у Винниках чи каплиці, шо тих добрах є, 2000 через Кароля Тарло старосту ленчинського Конвенту Кармелітів босих... Цей документ підписаний 16 січня 1750 р. Отже, ще жила Маріанна Тарлова і Кароль (польські дослідники подають 1749 р. їх смерті); вони продають маєтки Самуелю Ґловінському гербу Рох-2. Можливо, що Маріанна залишилась фактичною власницею Винник, аж до 1750 р.
Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І.Франка
Категорія: Винники | Додав: Винниківчанин1 (21.01.2014)